Радянський вертоліт Мі-28 володіє першокласними здібностями. Машина виконує різні фігури вищого пілотажу, в числі яких знаменита мертва петля, перевороти в повітрі, польоти боком і назад. З цієї причини вертоліт входить до складу техніки, використовуваної відомої пілотажної групи «Беркути».

Робота по створенню Мі-28 почалася в 1976 році. Радянське керівництво поставило перед інженерами завдання: розробити ударну машину, яка за характеристиками та ефективності перевершила б чинний на той момент вертоліт Мі-24 і американський «Апач». В підсумку два провідних конструкторських бюро СРСР представили на конкурс свої моделі вертольотів. У їх числі опинилася знаменита «Чорна акула», він же вертоліт Ка-50 виробництва ОКБ Камова, і Мі-28 авторства ОКБ Миля. На відміну від «Чорної акули» вертоліт Мі-28 «Нічний мисливець» базувався на класичній концепції льотної одногвинтової моделі з двома місцями для пілота і штурмана (Ка-50 проектувався як одномісна машина).

Покращена версія Мі-24

Одним з ключових рішень при створенні проекту Мі-28 стало облаштування кабіни бойового екіпажу. Конструктори не стали розташовувати місця пілота і штурмана поруч, оскільки така компоновка заважала достатнього огляду. Крім того, поруч розташовані місця могли перешкодити в разі аварійного катапультування. Інженери скористалися схемою «тандем», неодноразово перевіреною на практиці в Мі-24. Вона полягала в тому, що місце пілота було трохи піднесено над місцем штурмана-оператора. Пізніше вдалість такого компонування кабіни була визнана загальносвітовим досвідом.

Принципово важливою відмінністю вертольота Мі-28 від моделі Мі-24 стало рознесення двигунів. Дане конструкторське рішення оберігало від можливого ураження відразу двох двигунів, і в той же час вони виступали як додатковий захист головного редуктора і системи управління машини.

Конструктори, які працювали над вертольотом, використовували у своєму проекті нові технічні рішення для поліпшення ергономіки майбутнього «Нічного мисливця». Так, для запуску двигуна Мі-24 необхідно здійснювати більш ста операцій, при цьому вертольоту Мі-28 для цього вистачало всього 18, що стало колосальної різницею. Мі-28 став свого роду експериментальною моделлю, яка зібрала в собі нововведення і удосконалення, які планувалося реалізувати в моделі Мі-24. Так, Мі-24 не був оснащений пристроями нічного бачення, а у вертольоті Мі-28 вони з’явилися, зробивши його бойовою машиною, здатної діяти в будь-який час доби і в будь-яких погодних умовах. Цікаво, що виявити сам Мі-28 в нічному небі виявилося набагато важче, ніж у світлий час.

Конкуренція з «Акулою»

Оскільки проекти Мі-28 і Ка-50 створювалися одночасно, між їх конструкторами існувала серйозна конкуренція. Дебютний виліт «Чорної акули» відбувся влітку 1982 року, в той час як вертоліт Мі-28 вперше полетів тільки восени. Причиною затримки стали проблеми з трансмісією, доробка якої послужила тому, що проект Мі-28 став відставати від конкурента.

Експериментальні вильоти бойового вертольота Мі-28 тривали ще три роки аж до 1985. Вони проводились одночасно з випробуваннями «Чорної акули». У результаті радянських Міноборони спочатку прийняв рішення, що в конкурсі конструкторських проектів перемогла «Акула», проте творці «Нічного мисливця» не збиралися здаватися. Їх козирем стало те, що Ка-50 був одномісним вертольотом, яким було простіше управляти, але проводити військові операції вже важче. На одному з випробувань завданням обох вертольотів стало виявлення декількох десятків цілей. В результаті Мі-28 «Нічний мисливець» виявив їх всі, а той час як «Акула» тільки одну, що і визначило подальшу долю вертольота АКБ Миля.

Зараз розвиток проекту бойової машини Мі-28 триває. У 2016 році відбувся перший виліт сучасного Мі-28НМ, оснащеного більш досконалими РЛС, системами прицілювання, навігації та радіолокації. Відрізняючись від стандартного пристрою Мі-28, де штурман в своїй кабіні обмежений у можливості керування машиною, в сучасній моделі «Нічного мисливця» реалізований принцип повноцінного пілотування відразу в обох кабінах.

Джерело: http:///